Лук’янівка як район виникла після 1845 року, коли жителі Подола, які постраждали від чергового сильного розливу Дніпра, отримали ділянки для забудови на більш пиднесений місцевості в районі західного схилу гори Юрковиця.

Ці землі ще у 17 сторіччі належали багатому реміснику Лук’яну Олександровичу, цехмайстру шевського цеху – від його імені і пішла назва місцевості. В ті часи на Липках та Печерську селились багачі, на Подолі – біднота та дрібні торгівці, на Трухановому острові працівники доків і порту, а Лук’янівку і її частину Татарку уподобала інтелігенція. Татарка отрималасвою назву завдяки нижегородським татарам, які бігли сюди в 19 ст зі свого голодного краю.

  Першою казеною установою, яку було зведено на Лук’янівці, став Лук’янівський тюремний замок. Проектував його архітектор Михайло Іконніков, відкрилась вона в 1863 році. В лук’янівській тюрмі народився відомий фізіолог Олександр Богомолеь – його мати, революціонерку Софію Богомолець, було заарештовано вагітною і народила дитину вана в ув’язненні.

  Район в 19 ст. було забудовано одно-двоповерховими особняками, тут було багато зелені та церков. Нагірну частину Лук’янівкі займали дачі. Кордони Лук’янівки починались тоді від Подольського спуску і тягнулись до Обсерваторного переулку (нині вулиця Обсерваорна), де було розміщено першу Обсерваторію Київського Університету св. Володимира.